Письменниця Марія Олекса для журналу Elle пройшлася слідами чотирьох легендарних письменниць у Парижі: Сімони де Бовуар, Франсуази Саган, Гертруди Стайн та Жорж Санд. Де писали, кохали, приймали гостей та продавали книжки авторки, що увійшли в історію, читайте в нашому матеріалі.
Сімона де Бовуар — буржуазна бунтарка
Бісексуальна, провокаційна, самовпевнена — Сімона де Бовуар писала, що «жінкою не народжуються, нею стають». Корінна парижанка, майбутня письменниця і філософ виросла у квартирі над кафе «Ротонда» у центральному кварталі французької столиці. Навчалася в католицькій школі для дівчат, на місці якої сьогодні розташована Жіноча книгарня, у вітрині якої гордо красується переклад добірки «Абрикоси Донбасу» української поетеси Люби Якимчук.
У 21 рік Бовуар порвала зв’язки як з батьківським домом, так і з релігією. А от до рідної «Ротонди» регулярно поверталась, щоб за кавою писати на терасі. До речі, нині цей ресторан полюбляє французький президент Еммануель Макрон — він навіть святкував там перемогу на виборах 2017 року.
Кафе «Ротонда»Кафе «Ротонда»
Книгарня жінок на вулиці Jacob
Сімона де Бовуар занурилася у вивчення філософії і посіла друге місце на загальнонаціональному конкурсі з цієї дисципліни. Першу сходинку очолив Жан-Поль Сартр, який став партнером Бовуар на все життя. Від шлюбу з ним Сімона категорично відмовилась, культивуючи свободу у парі. Певний час вони навіть практикували ménage à trois («любов втрьох») разом зі студенткою Бовуар українського походження Ольгою Козакевич. Відносини зі студентами пізніше коштували Бовуар професорської посади.
У багатогодинних дебатах з коханим, посиденьках в кафе «Ротонда» (фр. Café de la Rotonde) та «Кафе де Флор» (фр. Café de Flore), авторка, яка вирішила не мати дітей, виносила головне дітище свого життя — двотомник «Друга стать», який став основним трактатом фемінізму 20-го століття.
Франсуаза Саган — вічний підліток
Пещена наймолодша дитина, непосидюча учениця, Франсуаза Куаре зростала у капризах і вибриках. Коли вона вступила до Сорбонни, то більше часу проводила не в лекційних залах, а на лавах та терасах довкола університету. На площі навпроти капели Сорбонни досі можна зустріти багато студентів, хоча в самій будівлі занять вже півстоліття не проводять. Сорбонна нині розбита на 13 університетів, розкиданих по Парижу.
У романі «Bonjour, печале!» головна героїня провалює екзамени, як і сама Франсуаза. Зате книжку дописано! Коли дівчина повідомила батькам, що її рукопис надрукують, то почула у відповідь «Краще б ти вчасно прийшла на обід!». Батько відмовився, щоб родинне прізвище фігурувало на обкладинці, і письменниця стала Франсуазою Саган (на честь персонажа Пруста).
Роман викликав фурор у Франції, і у свої 18 років письменниця відчула, що таке слава. Французький ELLE замовив їй серію репортажів з Італії, які у стилі роману вона назвала «Bonjour, Неаполь», «Bonjour, Венеція», «Bonjour, Капрі». Саган написала другий роман і почала заробляти неабиякі гроші з продажів.
Клуб «Кастель» на вулиці PrincesseПлоща Сорбонни
Вона розсікала паризькими авеню на спортивних автівках, проводила вечори у джаз-клубах та казино, а вночі писала. Один з найулюбленіших клубів Саган — Кастель» — відвідували усі зірки того часу: від Сержа Генсбура до Катрін Денев та Бельмондо. Сьогодні заклад з впізнаваним червоним фасадом належить Фредеріку Бегбедеру.
Безтурботне життя Саган тривало недовго. У 22 роки вона потрапила в аварію, довгий час провела в лікарні, де в неї розвинулася залежність від ліків та алкоголю, з якою Франсуаза боролася до кінця днів. Попри хворобу, а пізніше і проблеми з грошима та переслідування податкової, Саган ніколи не припиняла писати.
Гертруда Стайн — богемна провидиця
Сьогодні будинок номер 27 на вулиці Флерюс у Парижі не особливо відрізняється від інших будівель цього тихого кварталу. А от століття назад тут, за два кроки від Люксембурзького саду, вирувало життя — Гертруда Стайн і її брат Лео приймали в гостях увесь місцевий бомонд. В їхньому салоні було не проштовхнутися: Пікассо, Матісс, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Ернест Гемінґвей… Американська єврейка з буржуазної родини вміла впізнавати талант — вона скуповувала роботи товаришів-художників і цим самим підтримувала їхню творчість. Саме її дружбі з Пікассо присвячена виставка, на яку можна завітати у Музеї Люксембурзького саду до 28 січня 2024 року.
Вулиця Fleurus, 27, де жила Гертруда СтайнКнигарня Shakespeare and Co, де полюбляла бувати Гертруда Стайн, і де тепер на вході черги
Виставка про Пікассо і Гертрудук Стайн
Гертруда Стайн у своїй паризькій квартирі
Хоча Стайн не приховувала, що могла продуктивно писати лише пів години на день, вона залишила після себе два десятки книжок, есеїв та поетичних добірок. Один з найяскравіших творів авторки — «Автобіографія Аліси Б. Токлас», в якій кохання її життя, Аліса, виступає наратором історії американки. Книжки Стайн можна було знайти на полицях єдиної на той час англомовної книгарні Shakespeare and Co, в якій сама письменниця неодноразово позичала книги американських фантастів. З тих часів Shakespeare and Co змінила кілька власників і адресу, а охочим потрапити всередину книгарні доведеться відстояти довгу чергу.
Жорж Санд — феміністка в чоловічому костюмі
У часи, коли самотнім жінкам не продавали навіть квитки в партер у театрі, Аврора Дюпен міняла чоловіків та видавала книжка за книжкою. Псевдонім Жорж Санд письменниця взяла у 26 років, коли розлучилася з першим чоловіком і стала писати роман «Індіана» у чотири руки зі своїм коханцем Жюлем Сандо. Пара таємно зустрічалася в готелі на набережній Великих Августинців, 21, і бралася за роботу одразу після палкого кохання. Сьогодні на місці, де розпочалася письменницька кар’єра Санд, — непримітний китайський ресторан.
Китайський ресторан на місці готелю, де зустрічала коханця Жорж Санд
Одягнута у чоловічий костюм, з цигаркою в руках, Жорж Санд їздила паризькими салонами, де спілкувалась з Бальзаком, Флобером, Делакруа. З Віктором Гюго письменниця листувалася впродовж тривалих років, а автор «Мадам Боварі» Гюстав Флобер був у захваті від її «Консуело». У 32 роки письменниця знову безтямно закохалася: її новим партнером став Фредерік Шопен, відносини з яким, щоправда, були далекими від ідеалістичних через тиранічний характер чоловіка.
Статуя Жорж Санд у Люксембурзькому саду
Жорж Санд — перша французька письменниця 19-го століття, яка змогла жити за кошти, отримані з продажів її романів. Після себе вона залишила 70 книжок та низку статей, поем і есеїв. Останні роки свого життя жінка провела у квартирі на вулиці Гей-Люссак поблизу Люксембурзького саду, в якому полюбляла гуляти. Та от її статуя у парку — у сукні та з розпущеним волоссям, зовсім не схожа на ту Санд, яку запам’ятав Париж 19-го століття: у чоловічому капелюсі та чорному одязі.
Пройтися улюбленими місцями письменниць можете і ви, скориставшись цим маршрутом.
